Проблемне питання

1. Релігійний ренесанс в Україні. Релігійне життя в Україні. 
2. Митрополит А. Шептицький в свій час писав, що розподіл українців за конфесійними ознаками «приведе народ до нової руйнації, якщо представники українських церков не знайдуть спосіб об’єднання».                               Чи є слова А. Шептицького актуальними сьогодні і в чому полягають суперечності  релігійного життя?

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років в Україні розпочався своєрідний «релігійний ренесанс», виявами якого стали:

• відродження релігійного життя, 
• виникнення значної кількості релігійних общин, 
• реставрація та відновлення функціонування давніх, 
• спорудження нових храмів, 
• збільшення набору до духовних закладів освіти.

Це було зумовлено такими чинниками: 

• зняттям заборон на релігійне життя, 
• забезпеченням державою реальних гарантій свободи совісті; 
• загостренням суспільних проблем; 
• частковою втратою старих ідеологічних орієнтирів та цінностей; 
• різновекторними пошуками духовної опори в житті; 
• поверненням до споконвічних духовних цінностей.

Релігійну ситуацію в країні в останні роки XX ст. характеризували зростання кількості релігійних громад, значне розширення спектра конфесій, напрямів. 

Водночас у духовній сфері існують і серйозні проблеми. Однією з найболючиших є глибокий розкол у православ'ї, яке в Україні поділене на три конфесії:

— Українська православна церква Московського патріархату;

— Українська православна церква Київського патріархату;

— Українська автокефальна православна церква.

Конфесійна роз'єднаність не сприяє консолідації суспільства, сіє протистояння в українських землях.

Іншою, не менш складною, проблемою є значна політизація релігійної сфери. З одного боку, сама релігія активно виходить на політичну арену, про що свідчить поява Української християнсько-демократичної партії (1990), Української християнської партії жінок (1991), з іншого — політика проникає в релігійну сферу. Вже звичною стала практика опори окремих політиків та партій на релігійні організації з метою розширення електорату.

Непоодинокими є конфлікти між греко-католиками і православними та всередині православної конфесії. Приводом до міжконфесійних зіткнень найчастіше стають поділ сфер впливу, боротьба за лідерство, культові приміщення, майно.

Особливостями релігійного життя України є:

• порівняно високий рівень релігійної активності населення
• територіальна нерівномірність поширення релігії (тривала роз'єднаність українських земель, перебування в складі держав із різним соціальним устроєм, культурою, особливостями духовного розвитку позначилися не тільки на ареалі поширення релігії, її конфесійній палітрі, а й на інтенсивності релігійного життя);
• активний перехід віруючих із одних конфесій в інші.

Сучасна релігійна ситуація характеризується відродженням та активізацією діяльності церков національних меншин. Останнім часом виникло багато релігійних організацій та об'єднань, що належать до «нетрадиційних культів». Зокрема, набули поширення Корейська методистська церква, релігійні громади Товариства Свідомості Крішни, буддистів, віри Бахаї, даосистів, ведантистів таін. Значна кількість релігійних угруповань перебуває в «окультному підпіллі». Так, за деякими даними, в одному лише Києві діє до 140 незареєстрованих об'єднань.

Розгортанню та поглибленню релігійного ренесансу в Україні сприяв візит Папи Римського, який відбувся в червні 2001 р.

Отже, сучасному розвиткові релігії в Україні притаманні такі риси:

— помітне зростання релігійного чинника в суспільному житті;

— посилення релігійності населення;

— швидке збільшення кількості релігійних громад;

— поліконфесійність, розширення спектра конфесій, напрямів і тлумачень;

— глибокий розкол у православ'ї;

— політизація релігійної сфери, міжцерковні конфлікти;

— територіальна нерівномірність поширення релігійних організацій;

— відродження та активізація діяльності церков національних меншин;

— поява в релігійному спектрі країни значної кількості нетрадиційних культів.

Роблячи висновок, можу сказати, що, на мою думку, слова Андрія Шептицького є актуальними сьогодні, однак навряд чи цю проблему можна буде вирішити. Адже гововні суперечності й проблеми полягають у тому, що нині церква є дуже політизованою, а також у тому, що нині існує велика кількість нетрадиційних релігійних організацій.