Деякі історики вважають, що Перша світова війна була проявом кризи європейської цивілізації.

Світова війна — військове зіткнення між провідними державами світу. До світової війни залучається населення значної частини світу.
Тож Перша світова війна відбувалася в 1914-1918рр. 
Головною причиною Першої світової війни було загострення протиріч між провідними країнами світу у боротьбі за переділ світу. 
Приводом стало вбивство Франца Фердинанда був убитий спадкоємець австро-угорського престолу ерцгерцог в м. Сараєво 28 червня 1914 року.
Отже, зовнішня політика провідних країн світу на початку XX ст. підпорядковувалася їхнім економічним інтересам — боротьбі за ринки збуту товарів і капіталів, здобуття дешевої робочої сили та вигідних джерел сировини. Міжнародну напругу посилили наслідки міжнародних конфліктів XIX ст. та їх несправедливе розв’язання, особливо німецько-французькі та німецько-англійські протиріччя. Мілітаризація країн та гонка озброєнь, з одного боку, були викликані підготовкою до війни, з іншого — самі прискорювали а початок. 
Кожна країна у Першій світовій війні хотіла досягти або здобути, те чого їй не вистачало: 

Німеччина прагнула покінчити з британським пануванням на морі, захопити англійські колонії. Великими були її претензії до Франції та Росії. Вище військове німецьке керівництво планувало захопити економічно розвинені райони Північно-Східної Франції, відірвати відРосії Прибалтику, «Донську область», Крим і Кавказ.

Англія хотіла зберегти свої колонії та панування на морі, відібрати вТуреччини багаті на нафту Месопотамію та частину Аравійського півострова.

Франція, яка зазнала поразки у франко-німецькій (франко-прусській) війні 1870-1871 рр., розраховувала повернути собі Ельзас та Лотарингію, приєднати лівий берег Рейну та Саарський вугільний басейн.

Австро-Угорщина мала загарбницькі плани щодо Росії (Волинь, Поділля) та Сербії.

Росія прагнула приєднати до себе Східну Галичину, Буковину, Закарпаття та оволодіти протоками Босфор та Дарданелли.

США прагнули розширити свій вплив на весь американський континент і посилити проникнення в Китай, де активність проявляла Японія.

Отже, Перша світова війна дійсно буда проявом кризи європейських країн.

Зміна кордонів Болгарії та інших балканських держав після Першої та Другої Балканських війн

Болгарія, Сербія, Греція і Чорногорія об’єднавши свої сили у Балканському союзі, вони у жовтні 1912 р. оголосили війну Туреччині та в Першій Балканській війні розгромили її армію. 
У травні 1913 р. був підписаний мирний договір, за яким основну частину відвойованих у османів територій отримала Болгарія.Однак зі значним посиленням Болгарії не погоджувались її балканські сусіди. Буквально наступного дня після підписання миру з турками Сербія і Греція уклали союз, спрямований проти Болгарії. До цього союзу приєдналась і Румунія, яка претендувала на частину болгарських земель.

29 червня 19.13 р. болгари, не чекаючи нападу, першими завдали превентивного удару по Сербії та Греції, що знаменувало початок Другої Балканської війни. Проте Туреччина несподівано напала на Болгарію та швидко відвоювала втрачену внаслідок попередньої війни територію. Опинившись наодинці перед кількома супротивниками, Болгарія була розгромлена і попросила миру.10 серпня 1913 р. у Бухаресті був підписаний мирний договір, за яким Болгарія втратила великі території, що передавались державам-переможцям. Розпався союз між Грецією та слов’янськими державами, що знизило вплив Росії на Балканах. Болгарія, яка історично тяжіла до Росії, зблизилась зі своїми споконвічними супротивниками — турками, а також Німеччиною та Австро-Угорщиною, що визначило подальші союзні відносини Болгарії та її долю у майбутніх світових війнах. 

Поняття, які потрібно знати для вивчення теми Перша світова війна:

Воєнно-політичний блок —воєнний і політичний союз декількох держав, спрямований на встановлення їх панування в регіоні чи світі та підготовку до війни для досягнення цієї мети.

Анексія — (від лат. аппехіo — приєднання) — вид агресії, насильницьке приєднання (захоплення) всієї або частини території іншої держави.

Гонка озброєнь — організація державою масового виробництва військової продукції, нагромадження зброї, використання наукових досліджень та винаходів для створення нових зразків зброї, здатної завдати найбільшої шкоди живій силі та техніці противника. Гонка озброєнь призводить до зростання витрат на підготовку до війни, коли народам пропонуються «гармати замість масла».

Шовінізм — (від франц. chauvinism) — реакційна політика і практика, спрямована на розпалювання ворожнечі й ненависті між народами, підкорення та поневолення інших народів. Для шовінізму характерні войовнича проповідь національної винятковості, поширення національного егоїзму, протиставлення інтересів однієї нації інтересам всіх інших націй, приниження інших націй, національний екстремізм. Шовінізм використовується урядами і політичними партіями для підготовки загарбницьких війн.

Світова війна — військове зіткнення між провідними державами світу. До світової війни залучається населення значної частини світу.