ХХ ст. - «щаслива епоха»?

Майбутні покоління будуть  розглядати XX століття 

як добу вражаючих культурних досягнень,  

нечуваних темпів технічного прогресу. 

 Соціально-економічний розвиток у світі на початку XX ст. сприяв поліпшенню матеріального становища людей, особливо в розвинутих країнах Європи та Північної Америки. 

Розбудовувалися міста, у Парижі й Лондоні, Берліні й Москві зводилися небачені до того семи-десятиповерхові будинки, а за океаном з’явилися хмарочоси у 18-20 та більше поверхів. 

Міста ставали більш комфортними для життя. Люди користувалися все більш швидкими та зручними технічними засобами передачі інформації. Автомобілі, пароплави ставали більш досконалими, нечуваними темпами поширювалася мережа залізниць.

У 1921 р. в Європі і США були створені громадські системи радіомовлення, які транслювали інформаційні та розважальні програми. Перша система телебачення була продемонстрована в 20-ті рр. у Великій Британії Д. Бердом, а вже наприкінці 30-х рр. у Великій Британії, Німеччині, а потім і в США розпочались регулярні телетрансляції. У 1926 р. вперше був установлений телефонний зв’язок між Лондоном і Нью-Йорком.

На початку XX століття зростала кількість освічених людей, освіта у багатьох країнах ставала більш доступною, з’явились нові типи навчальних закладів. Саме в цей період жило й творило багато видатних письменників, музикантів, художників, які своїми працями збагатили скарбницю світової культури. Найвизначніші наукові винаходи та літературні твори були відзначені найпрестижнішою Нобелівською премією.

Державна влада в демократичних країнах проводила соціальні реформи, підтримувала громадський порядок, прагнула задовольнити інтереси всіх верств населення, збалансувати їх. Під захистом держави знаходилась приватна власність, гарантувалась свобода підприємництва та ініціативи.

Світовим центром науки і культури була Європа. 

 Розпочалася науково-технічна революція, збагачуючи людей небаченими можливостями задоволення матеріальних і духовних потреб, проте й спричиняючи наростання екологічних та інших проблем, що набули глобального, загальнолюдського значення.

Чому ХХ століття можна характеризувати як "щасливу епоху":

- посилювалися процеси урбанізаціі;

- продовжувалася міграція населення;

- був закінчений колоніальний розподіл світу;

-зростала загальна кількість населення у світі;

-на початку XX століття завершилось формування індустріального суспільствав Англії, Франції, Німеччині, Росії, США та Японії;

-лідери розвинених країн, сповідуючи демократичні цінності, ставали на шлях глибоких реформ і перетворень;

-інтенсивний розвиток виробництва викликав небачений до цього технічний прогрес, що став можливим завдяки науковим відкриттям;

-у XX ст., як ніколи раніше, необмежені можливості людського розуму все більшою мірою використовувались у воєнних цілях;

-в економіці відбувалася модернізація виробництва, впроваджувались нові форми організації праці, нові технології. Стабілізувалась кредитно фінансова система, зменшувалось державне регулювання економіки;

-суттєвих змін зазнали культура й побут населення. Зростала роль засобів масової інформації, кіно, спорту у повсякденному житті;

- у США, Англії, Швеції, Норвегії, Австрії, Німеччині жінки отримали право голосу;

Тож не дивно, що ці часи здобули назву 
«la belle poque» (з французької — «щаслива епоха»). 

Проте водночас XX століття ввійшло в історію 

як століття геноцидів та світових воєн, 

що поставили під загрозу загибелі світову цивілізацію.

Однак насправді розквіт торкнувся лише декількох країн, до яких належали насамперед Велика Британія, Франція, США, Канада, дещо пізніше — Німеччина. Економічне та культурне піднесення переживали також Росія, Австро-Угорщина та Італія.Проте зростання протистояння між воєнно-політичними блоками, гонка озброєнь, наростання шовіністичних тенденцій у країнах призвели до розв’язання Першої світової війни, яка стала найкривавішою подією та першою загальнолюдською катастрофою в історії людства.

Після закінчення війни людство сподівалося на усвідомлення її уроків, але несправедливе повоєнне облаштування світу, конфлікти всередині країн породили протиріччя, які несли в собі зародки нової світової війни.